Ягня по-італійськи

Хлопці! Сьогодні замочив баранчика. Не там, правда, де обіцяв мочити ВВП терористів, а в звичайній каструлі. І не зовсім баранчика, а молочного ягнятко.

Тут, знаєте, навіть згадалися слова старого-байкаря Крилова, який свого часу досить вірно помітив, кажучи про тих, хто не проти закусити: «Ти винен вже тим, що хочеться мені їсти!»

Правда, на відміну від басенного героя, в ліс я нікого не поволік, а лише замочив симпатягу в оцті, посолити, поперчити і рясно посипавши його дрібно порубаним луком.

Потім, смакуючи приємний вечерю, дав цій справі промаринуватися пару годин.

Потім нарізав часточками картопельку, дрібними кубиками один баклажан, шість помидорок і триста грамів стручкової квасолі. Кинув все це в каструлю з порубаним на шматки ягням, додав петрушку, кінзу й кріп. Ще раз все трохи посолити, поперчити чорним і червоним перцем, додав дві склянки води, закрив кришкою і поставив на вогонь. На дві години.

Повечерявши, зрозумів, що мочити треба було.
Слюшай, в роті, розумієш, таїть!